Previous Entry Share Next Entry
Спортивне.
квітка лілова
ekzyf
Важкі часи в мене настали... В результаті тривалих багаторічних перемовин із собою я таки попхалося займатися регулярним спортом. Ну, оте ВВшне «дівчатка, приходьте в клюб» мене таки дістало. Напевно концентрація вічно молодих студенток другого курсу, які мене в прямому сенсі оточують на роботі далася взнаки – бо з кожним роком вони все більш виграшно на моєму фоні виглядають. А може останньою краплею було нещодавно в тролейбусі оте «Женщина, закомпостируйте талончик!» - і так разів зо п‘ять. А я сижу, така вся заглиблена в фейсбук, і думаю – чи вона оглохла, та женщина, чого ніяк не продірявить квиток? На шостий раз підвела голову подивитись, шо то за глуха баба коло мене їде – і зрозуміла, що «женщина» - це до мене, і звертається таке повітряне юне створіння з голим пупом і синім нігтем. Я зітхнула і пішла шукати вигідні пропозиції від спортклубів, бо «женщина» - то вже занадто…
  І що я вам скажу, дорога редакціє, щось ті всі люде, які ходять по тим модним фітнесклюбам не все нам розповідають… Бо то суцільне самознущання за власні гроші. Нє, ну спочатку було чудово – ми купили мені нову модну форму, щоби усюди писало «адідас», і подекуди навіть «рібок», і то все яскраво помаранчевого кольору – щоби не згубитись на фоні отих голопузих кобіт. Вдома я у ній виглядала гонорово, особливо позуючи на дивані із виглядом «дадим медалям наши імена». А от коли я в тому помаранчі причалапала на тренування, то дуже пожалкувала – бо реально на фоні вправних мускулистих дівуль в облягаючому чорному, які мов заведені виконують усі оті тортури – я виглядаю як розчавлена помаранча, на яку автоматично налаштовується суворий погляд тренера – мені ж зараз найбільше хочеться бути непомітною.
  Взагалі найкращий період моїх стосунків із спортклубом був, коли в мене вже була їх картка, з‘явилась нова форма – але я «ото-от» мала туди прийти – я відчувала страшенну спортивну гордість за себе, і подумки хизувалась в тролейбусі уявними м‘язами. Минув місяць, а в мене все якось «не складалось» туди піти – вже почалися суворі допити совісті – на фіга було куплять отой річний абонемент, якщо можна було просто форму носить на шашлики, і всі би заздрили. Але доля таки дала мені чарівний піддупник – в нас виключили гарячу воду, і моє чистолюбне і ліниве єство мені сказало: "в тебе є абонемент в крутий клюб – чого б там не скористатися вигодами добре обладнаних душових?" І рівно через місяць після рішучого придбання абонементу я таки відкрила сезон спортивних виснажень – в якості нагороди в мене тепер гарячий душ після них. Ну що я вам маю сказати – пів тренування я просто лежу і намагаюся злитись з килимком, і сумно дивлюсь на годинник – а навколо повно гарних пружних дівуль жонглюють гантелями, які я навіть просто підняти із підлоги можу аж два рази. Періодично я закидаю кудись ногу (в якесь неприродне для неї місце - але нібито туди, куди показує тренер), потім з великим зусиллям кладу її назад – за цей час ті дівулі роблять це 16 разів із посмішкою і виразом безтурботності на обличчі. Я вже зустріла двох своїх студенток – але на щастя вони кудись завзято бігли на тренажері, і не бачили мою розчавлену на килимку помаранчу. Із помітних зсувів – раніше я намагалась ходити сходами замість ліфта – щоби підтримувати хоч якусь форму. Останні три дні я пересуваюсь ліфтом – бо сходами не маю сили – і весь час озвучую будь-який рух, амплітуда якого перевищує 15 градусів. Експеримент триває, принаймні допоки не включать воду…

  • 1
Єєєх, як це все знайомо ))). Ну ось просто кожен абзац, кожне речення...
Після кількох походів на групові заняття я для себе вирішила ходити на кардіо і займалась на доріжці в майже гордій майже самотності :).

(Найгіршими були заняття з сучасного адаптованого балету. Менеджер клубу запевняла, що це той самий фітнес, але с елементами хореографії... на ділі це було абсолютне знущання з власного відчуття гідності :)).

А на "Женщина" я б радила не звертати увагу, просто люди не уявляють як ще можно звернутись до жінки... це сумно і ріже слух, але не означає нічого!

Дякую за підтримку! Мені Ваші слова реально допомогли подолати свою невпевненість. Піду опановувати ще тих залізних кардіоконей, маєте рацію, там можна собі мінінмумальний рівень виставити і робити вигляд що все ОК)))
А з приводу "женщина", навіть не знаю, чи настане колись такий день, коли в Києві в транспорті хтось скаже "Перепрошую, пані" - але я оптимістка, сподіваюсь до цього дожити.

  • 1
?

Log in